47. Сапфо, дівчина з Лесбосу, поетеса

47. Сапфо, дівчина з Лесбосу, поетеса

Сапфо[89] була дівчиною з міста Митілени, що на острові Лесбос; ніяких більше відомостей про її походження не дійшло до нащадків. Але як тільки поглянемо на її мистецтво, то зможемо відновити дещо з того, що відібрала вічність: очевидно, що народили її поважні та славні батьки, адже приземлений дух не може творити поезію – принаймні ніхто з простолюду цього не робив.

Хоча невідомо, коли жила Сапфо, однак її талант був настільки потужний, що у свій квітучий красою вік вона не вдовольнилася однією прозою; спонукувана великим душевним вогнем і незмірною життєдайною силою, наполегливими студіюваннями вона піднялася крутими схилами на вершину Парнасу і там у щасливому пориві поєдналася з Музами, які радо її прийняли. Походжаючи лавровим гаєм, Сапфо дійшла до Аполлонової печери, викупалася в Кастальському джерелі,[90] знайшла плектр[91] Феба. Зустрівши хор святих німф, не вагаючись, торкнулася ним кифари й добула пісню, і була вона такою, що видалася неймовірно складною навіть для найдосвідченіших чоловіків.

Що ще сказати? Її мистецтво сягнуло таких висот, що поезія Сапфо, відома у древніх рукописах, славиться аж до сьогодні. Їй воздвигнули й присвятили бронзову статую, зарахували до числа видатних поетів: ані діадеми правителів, ані інфули[92] понтифіків, ані лаври тріумфаторів не перевершать такої слави.

Однак, якщо можна цьому вірити, наскільки Сапфо була щасливою в мистецтві, настільки була нещасливою в коханні. Чи то через жарт, чи через красу, чи через іншу принаду припав їй до серця якийсь юнак, і заполонила її ця непереборна хвороба; але той не поділяв її почуттів. Говорять, що Сапфо, важко переживаючи його вперту незворушність, складала слізні вірші. Я вважав, що це елегії, оскільки матеріал відповідає цьому віршеві, однак згодом дочитався, що поетеса, порушивши усталену форму строфи, винайшла нову, що відрізнялася розміром від інших, яку й до сьогодні називають сапфічною, від її імені.

Але що тут скажеш? Залишається звинувачувати Піеридів,[93] які могли зрушити скелі Огігії, коли Амфіон грав на лірі, однак не могли розтопити серце юнака, коли співала Сапфо.