«Тетяна Засуха чомусь думала, що її чоловіка десь викинуть із вертольота»

We use cookies. Read the Privacy and Cookie Policy

«Тетяна Засуха чомусь думала, що її чоловіка десь викинуть із вертольота»

Двобій між дружиною екс-губернатора Київщини Анатолія Засухи Тетяною та міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком так само мала змогу бачити вся країна.

Щоправда, одне уточнення: про двобій можна говорити лише з великою долею умовності. Бо, по-перше, чоловік Луценко воював не з жінкою, а з її чоловіком – екс-губернатором Київщини. А по-друге, здіймаючи галас довкола своєї персони, публічно звинувачуючи міністра в організації політичних переслідувань і навіть вимагаючи особистої зустрічі з ним для з’ясування стосунків, Засуха в останній момент давала задній хід. І глядачам, тобто нам із вами, було не зовсім зрозуміло, чого вона хоче і якої правди домагається.

Мені якось довелося лежати в київській обласній лікарні. Одним із сусідів по палаті був хлопчина з села Ковалівки – того самого, де розташована знаменита резиденція Засух. Їхній будинок називали не інакше як панський маєток. А селяни, що працювали в агрофірмі «Світанок», фактично мали неофіційний статус кріпаків. Скажімо, директор агрофірми Тетяна Засуха охоче давала людям роботу. І хто працював у неї, той мав пристойну зарплату і міг розпочати власну забудову, аби хата не виглядала халупою. Плата за це – праця без вихідних і постійна боязнь зробити щось не те. Інакше «пані Засуха» особисто покаже весь свій норов.

Хлопчина з Ковалівки відверто розповідав: «губернаторша» може обматюкати людину так, що здивується навіть потомствений зоотехнік. За кожну провину накладався величезний штраф, і доходило навіть до того, що люди, аби спокутувати провину, працювали собі в «мінус». Ну а тих, хто провинився найбільше, могли послати на штрафні роботи в село Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області – історичну батьківщину Леоніда Кучми. Правда, коли під час таких одкровень хлопчина помічав, що захопився і говорить зайве, тут же обмовлявся: «А може, з нашими людьми так і треба, бо зовсім же робить не хочуть».[19]

Народний депутат та Герой України Тетяна Засуха пишалась особистою дружбою з «першою леді України» Людмилою Кучмою. Родини Кучмів та Засух час від часу відпочивали разом. У Ковалівці їм завжди були раді. Та й саме село показати не соромно – чого вартий лише ставок із лебедями та перекинутим через нього венеціанським містком! Словом, Засухи влаштували в одному окремо взятому селі один окремо взятий рай. Із одним уточненням: за рахунок жебрацтва краю – для себе та своїх благодійників, першими з яких були Кучма і його ближнє коло. До якого, зрозуміло, входив і Віктор Янукович.

Тому під час президентської кампанії 2004 року Тетяна Засуха особисто керувала голосуванням своїх «кріпаків». Якщо на виборчій дільниці безпосередньо в Ковалівці вона мала змогу перевірити, чи правильно голосує підпорядкований їй електорат, то за межами своєї вотчини вона вдавалася до експромтів. Скажімо, у двох селах Васильківського району, Дзвонкові та Перевізному, зібрали місцевих жителів. Тетяна Володимирівна в ультимативній формі вимагала від селян голосувати за Януковича, бо в іншому випадку до цих сіл не підключать газопостачання, яке вже «підводиться» багато років. У Перевізному один із мешканців виступив на зборах і заявив, що ніхто не зможе змусити його голосувати не так, як він вважає за потрібне. Тоді Тетяна Засуха розпорядилася вивести цього чоловіка на вулицю, де його жорстоко побили. Побиття, якщо вірити публікаціям у пресі, здійснював голова місцевої сільради, Тетяна Засуха під час побиття перебувала поруч і керувала «процесом».

Ім’я Тетяни Засухи пов’язане ще з одним скандалом. Восени 2004 року із парламентської трибуни тодішній опозиціонер Юрій Кармазін у контексті імені Героя України Тетяни Володимирівни згадав про макові поля у Васильківському районі. Тетяна Засуха категорично це спростовувала і нині каже, що гроші на розбудову села отримані з самих лише доходів її агрогосподарства. А грошей із бюджету області ніколи тут не було.

Після перемоги «помаранчевих» Анатолій Засуха був одним із перших, кого єдиний кандидат у президенти від влади побив. Про це сказали в прямому ефірі «5 каналу», потім чутки підхопили газетярі, далі новина почала гуляти Інтернетом. Одначе це не змінило політичну позицію родини Засух, і каятися новій владі у гріхах та «зливати» своїх найближчих друзів правоохоронцям вони не поспішали. Замість того сам Засуха на початку 2005 року зник, за прикладом Білоконя, Бакая,[20] Щербаня,[21] Сала[22] та інших «кучмістів», яких підозрювали у корупції і до яких у міліції виник ряд запитань.

17 лютого 2005 року працівники управління боротьби з організованою злочинністю Київського обласного міліційного главку разом із «Беркутом» провели обшук у резиденції Засух у Ковалівці. Екс-губернатор зник, як то кажуть, не залишивши адреси, а його дружина разом із екс-президентом України Леонідом Кучмою напередодні відпочивала в Карлових Варах, ніби нічого не сталось і ніякої загрози їхньому добробуту не було.

Після цього Тетяна Засуха дала першу з серії гучних та скандальних прес-конференцій. Журналістам вона скаржилася, що понад тридцять осіб заблокували вхід до будівлі, відключили телефонний зв’язок, не підпускали до паперів, категорично наказали вимкнути комп’ютери, заборонили виходити з кімнат. За її словами, правоохоронці вилучили два мішки документів про діяльність агрофірми «Світанок» і опечатали кабінети. Постанову на обшук санкціонував виконувач обов’язків транспортного прокурора Київської області Іванов. Підставою послужила кримінальна справа про нецільове використання 440 тисяч гривень бюджетних коштів, якого припустилися посадовці Фастівської райдержадміністрації та державне підприємство «Київський автодор».

18 лютого, говорить далі «потерпіла», ближче до півночі до особняка подружжя Засух у селі Ковалівці під’їхала іномарка. З неї нібито вийшли п’ятеро, які відрекомендувалися охоронцям будинку співробітниками обласного управління боротьби з організованою злочинністю, й вимагали негайно викликати хазяйку на вулицю. Тетяна Засуха відмовилася вийти, й візитери, за її словами, наказали віддати їм ключі від воріт, а потім намагалися перелізти через паркан. За годину вони поїхали. Вранці невідомі на двох іномарках з’явилися до громадської приймальні народного депутата й переказали їй через секретаря, що хочуть терміново поговорити з Тетяною Засухою. З цими підозрілими особами вона також відмовилася зустрічатися.

«Все, що відбувається, – це полювання на відьом і спроба політичної розправи наді мною! – заявляє Засуха. – Я боюся за своє життя!» З приводу цього вона навіть підготувала звернення до Голови Верховної Ради Володимира Литвина, Генерального прокурора Святослава Піскуна та міністра внутрішніх справ Юрія Луценка з вимогою захистити її.

Однак особисто до ковалівської пані поки що правоохоронці претензій не мали. Їх більше цікавив Анатолій Засуха, який перебував у бігах і, як небезпідставно вважалося, переховувався в Москві, куди повтікали інші колишні українські посадовці «з душком».

Пошуки тривали до середини літа, аж поки надійшла інформація, що втікач потай навідується до Ковалівки.

Подальші події розгортались, як у детективі. Причому – знову на очах у мільйонів громадян: відеозапис того, що згодом отримало неофіційну назву «штурм Ковалівки», кілька разів крутили по телебаченню.

6 липня 2005 року близько полудня до начальника Васильківського міськвідділу міліції Григорія Яременка зателефонувала невідома особа, яка представилася народним депутатом України Тетяною Засухою й повідомила, що їй із офіційних джерел надійшла інформація про те, що до її приватного будинку, розташованого у селі Ковалівці, їдуть озброєні люди у масках для того, щоб незаконно ввірватися до оселі. Вона попросила надіслати людей для її захисту як народного депутата України.

Григорій Яременко доповів про ситуацію керівництву обласної міліції і відразу виїхав до оселі народного депутата на чолі слідчо-оперативної групи. Туди ж невдовзі був направлений і обласний «Беркут» – для охорони маєтку та гарантування безпеки Тетяни Засухи. Близько 19.00 того ж дня в ГУБОЗ МВС України надійшло анонімне повідомлення про потенційну загрозу вибуху в с Ковалівка і можливу причетність до цього приватної охоронної фірми, яка здійснює охорону будинку родини Засух і об’єктів агрофірми «Світанок».

За вказівкою начальника ГУБОЗу до Ковалівки на вертольоті терміново доставили групу бійців спецпідрозділу «Сокіл», які проводили заходи щодо виявлення та знешкодження можливої вибухівки з метою попередження вибуху. Спецназівці в масках і камуфляжі висадилися просто з неба прямо посеред дитячого свята. Діти спочатку зраділи, вирішивши, що це така гра, а потім перелякалися. Дорослі ж, озброївшись підручними засобами, кинулися на «соколят», намагаючись вигнати їх геть. Аби не допустити сутички, в результаті якої могли або бути жертви, або мати місце провокації, бійці відступили.

Ситуація в селі залишається напруженою. Люди, котрі охороняють підступи до села і особняка Засух, непритомніють просто на ходу. Для селян, котрі ховаються під деревами напроти будинку Засух, виносять кілька пластикових бочок води. Утім, розходитися ніхто не поспішає: всі в очікуванні нового штурму будинку своїх покровителів. Відпочили – і знову на мітинг до воріт. Дороги до помешкання Засух, що за високим парканом та постійною воєнізованою охороною, досі заблоковані тракторами та вантажівками. Є кілька міліціонерів, які стоять обабіч людського натовпу.

Правоохоронці лише хотіли виконати судові рішення й вручити повістку чоловіку Тетяни Засухи, колишньому губернаторові Київської області Анатолію Засусі, аби допитати його як обвинувачуваного в скоєнні кримінальних злочинів. Проте провести необхідні процесуальні дії заважає група осіб, серед яких більшість – мешканці Ковалівки. Вони перекрили шляхи до селища, представники приватної охорони «Гюрза» перевіряють автотранспорт, який сюди приїздить або намагається проїхати через село. Ажіотаж навколо практично свідомого невиконання рішення судових органів підігрівається підбурюванням місцевої громади до непокори та якихось дій, які б заважали працівникам міліції виконати свій службовий обов’язок. Найактивнішу роль у дестабілізації громадського спокою тут відіграє народний депутат України Тетяна Засуха, яка привселюдно заявила: «У Ковалівці є свій закон та своя конституція…»

Начальник ГУ МВС України в Київській області полковник міліції Віталій Яловенко заявив: «До мене на виконання як до начальника міліції Київської області надійшло дві постанови: постанова суду про затримання обвинуваченого Засухи Анатолія Андрійовича та доставку його в суд під вартою й постанова слідчого Генеральної прокуратури про оголошення в розшук обвинувачуваного Засухи і його затримання. Пан Засуха не повинен чекати, поки його затримають, він повинен сам з’явитися до правоохоронних органів. Звертаюся до жителів Ковалівки: що б вам не говорили, не існує конституції Ковалівки – є єдина Конституція України, немає законів Ковалівки – є закони України».

11 липня представники прокуратури та обласного УДСБЕЗ намагалися вручити Анатолію Засусі повістку, проте правоохоронців до маєтку не допустив місцевий люд та приватна охоронна фірма. Прохання до Тетяни Засухи прийти й отримати повістку для чоловіка теж нічого не дали. Тоді міліція поїхала додому до матері Анатолія Андрійовича, яка мешкає теж у Ковалівці, й вручила для нього цю повістку.

В усьому, що відбувається, Тетяна Засуха звинуватила, як водиться, особисто Юрія Луценка. Причому – за традицією, з парламентської трибуни. Сам міністр внутрішніх справ пізніше з тієї ж парламентської трибуни запевнив, що міліцейський спецназ по телефону викликала сама пані Тетяна або, як варіант, жінка, що назвалась її іменем. Тому він особисто і віддав наказ відреагувати на сигнал і захистити Ковалівку та її хазяйку.

«Анатолія Засуху викликали прояснити ситуацію з незаконним використанням протягом двох років престижних авто, що належали столичній міліції, – пояснив Луценко. – Ще міліція підозрює його у скоєнні інших кримінальних злочинів, за двома статтями. Якщо пані Засуха звідси обіцяє народу України і клянеться, що чоловік не переховується, я прийму це до уваги, але це емоції. І пояснюю, що ніякі повноваження дружини не можуть захистити обвинуваченого в кримінальних злочинах Засухи».

«Він не переховується! – заперечує Тетяна Володимирівна. – Йому нема чого переховуватись! І запитань до нього ніяких немає! Він із тиском, удома, він має право будь-куди виїжджати!»

Апогеєм протистояння польового командира і кріпосниці, формального і неформального Героїв України став візит Тетяни Засухи до Міністерства внутрішніх справ. Повідомивши пресу про свій намір особисто розібратися з Луценком, Засуха приїхала просто під центральний вхід приміщення на вулиці Богомольця, 10 у Києві. До неї вийшов тодішній радник міністра, відомий тележурналіст Костянтин Стогній і сказав: «Міністр готовий вас прийняти. Він чекає. Ходімте до міністра». На що войовничо налаштована жінка мовчки розвернулася, сіла в машину, й її ескорт поїхав назад до «обложеної» Ковалівки. Більше до свого кривдника Луценка вона не рвалася.

Юрій Луценко (з диктофона):

– Наша міліцейська розвідка має дані про те, що Засуха, який у розшуку, перебуває в Ковалівці. Місцеві жителі відверто не пускали працівників міліції на територію садиби, що абсолютно незаконно. Так, є правила: не можна міліції заходити в приміщення в темний час доби, але до них прийшли серед білого дня, та ще й із повісткою! Ковалівка лояльно, аж надто, налаштована до своїх господарів. Вважає, що в них є окремий закон. Тому якби ми затримали Засуху, то вивезли б його вертольотом, інакше – просто не випустять. А Тетяна Засуха чомусь думала, що по дорозі його мали звідти викинути. Це, мабуть, вона детективів начиталася на самоті, тому в неї були такі думки. З іншого боку, зараз[23] вона робить вигляд, що він щойно повернувся, а Луценко ніби тільки робить вигляд, що його шукає. Дільничний прийшов до неї додому, знову «Беркут» підтягнувся. І вона знову закричала: «Караул, провокація!». Це у жінки такий язик. Дзвонить Клюєв: «Розумієш, вона все ж таки наш депутат, навіщо ви її постійно пресуєте». – «Якщо у жінки дурний язик, і вона каже, що він удома лежить із тиском, а насправді він десь у Казахстані, то що я маю зробити? Якщо вона офіційно в газеті каже, що мій чоловік удома, то ясно – я за ним піду, бо він у розшуку!». Коротше кажучи, вона вже замовкла. Тоді, в тій ситуації, я, до речі, вперше зрозумів глибину зради з боку прокуратури. Було очевидним: він був вивезений із Ковалівки в Білорусь, а далі в Москву. Причому, за моїми даними, машиною керувала велика прокурорська «шишка». Тому це чиста зрада інтересів служби і закону. Але громадяни не знають і постійно питають, чому всі тікають від Луценка. Поясню на цьому прикладі – постанову про затримання дає Генпрокуратура, конкретно постанову про затримання Засухи видав заступник Генерального прокурора Шокін, я йому дуже вдячний за підтримку в той період. Він був найближче до співпраці з міліцією. Дізнавшись про це на трапі літака в Америку, пан Піскун тут же підписав рішення про призначення іншого прокурора Київської області – колишнього адвоката Засухи. Це, звичайно, не могло сприяти його затриманню. Тому «пахала» тільки міліція, ось у чому біда.

Приблизно в цей час міністр внутрішніх справ почав періодично повторювати: «Міліція перестала виконувати команди «фас» і «стоп». Фраза звучала як своєрідна мантра: міліція, можливості та ресурси якої як мінімум із кінця 1990-х років минулого століття дедалі частіше використовувалися для здійснення політичних розправ, мусила щонайменше реабілітуватися в очах тих, кого вона мала берегти. Луценко не втомлюється наголошувати: у його наказах і діях його підлеглих немає ніяких політичних мотивів, ніхто не чинить політичну розправу, всюди – чистий кримінал. Просто в Україні кримінал і політика зрослися настільки міцно, що часто важко розрізнити, де закінчується перше і починається друге.

Який був результат всієї перебудови в МВС?

«Якщо ваша політика – грабіж людей і держави, то можете вважати це політичним переслідуванням, – каже міністр Луценко. – Кількість фігурантів кримінальних справ з числа керівників різних рівнів росте в 3 рази, службовців органів влади – вдвічі. «Потривожили» близько 800 депутатів різного рівня, понад 600 керівників органів влади. Але все вмирає в прокуратурі і судах. Засуджено лише 20 відсотків.

Наступ на кримінал зупинився, коли МВС у 2007 році очолив Василь Цушко. Машина репресій знову націлилася на інакомислячих.

Данный текст является ознакомительным фрагментом.